Скопенко Віктор Васильович.
"Життєвий принцип – ніколи не давати обіцянок, які не зможеш виконати."
Київський національний університет ім. Т.Шевченка,
ректор.
Народився 18 грудня 1935 р. у селі Новгородка Кіровоградської області. Закінчив Київський
університет ім. Т. Шевченка за спеціальністю “Неорганічна хімія”. Доктор хімічних наук, професор, академік
Національної Академії Наук України, академік Академії педагогічних наук України. З 1985 р. до тепер – ректор
Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
З 1993 р. – президент Спілки ректорів вузів України,
член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, заступник голови Комітету
державних премій України в галузі науки і техніки, член Комісії державних нагород та геральдики.
Почесний
доктор Московського, Ростовського (на Дону), Ягеллонського (Польща), Братиславського (Словакія), Чернівецького,
Таврійського університетів. Безпартійній. Герой України (1999).
"Найприємніше у моїй роботі – відчувати, що робиш корисну справу для університету. В людях ціную чесність,
відданість справі".
Нагороджений орденом Держави, орденами “За заслуги” ІІІ, ІІ та І ступенів, орденом князя Ярослава Мудрого
(09.2004 р.). Лауреат державних премій України в галузі науки і техніки (1990, 1995). Почесний громадянин м. Києва.
Автор близько 360 наукових праць, з них - 12 монографій та підручників, має 50 авторських свідоцтв.
Телеграма
М. Кривий Ріг 59, Дніпропетровської області, вул. Кропивницького 37, директору СШ №36
Головіній І. А.
Шановні друзі! Прийміть найщиріші привітання і сердечні побажання з нагоди славного ювілею
нашої рідної школи. Бажаю Вам і Вашим колегам міцного здоров’я, добра і благополуччя, плідної праці на
благо розвитку освіти України. Творчої Вам наснаги, невичерпної енергії, наполегливості у здійсненні всіх планів.
Щоб нелегка педагогічна нива завжди колосилася рясним урожаєм людської вдячності. Завантаженість в роботі заважає
мені особисто висловити свої почуття до рідної школи, але буду сподіватися, що в найближчий час зможу відвідати вас.
З повагою, ректор Київського університету імені Тараса Шевченка, Скопенко В. В.
Гуро Геннадій Георгійович.
У СШ №36 навчався з 1949 по
1952 рік. Закінчив ДДУ У 1959 році і одержав призначення в м. Міас
Челябінської області. З 1963 по 1967 рік - провідний конструктор в області космічної техніки. Ежов Аркадий Григорьевич.
У СШ №36 навчався з 1944 по 1952 рік. У 1959 році закінчив ДДУ.
Провідний інженер-конструктор відділу №6 Інституту технічної механіки НАНУ і НКАУ.
Желтецький Б. І.
В СШ №36 навчався з 1944 по 1952 рік. Академік Академії космонавтики імені
К.Е.Ціолковського. Доктор технічних наук, професор. Заслужений діяч науки.
Телеграма.
Директору СШ №36 г. Кривого Рога. Головиной Ирине Анатольевне
Сердечно поздравляю учителей и учащихся всех поколений СШ №36 г. Кривого Рога с 70-летием Вашей школы.
Глубоко убежден в том, что выпускники Вашей школы получили прекрасное образование и успешно трудятся в различных
областях экономики, науки и культуры. Ученики Вашей школы Аркадий Ежов, Геннадий Гуро и Борис Желтецкий после
окончания Днепропетровского Университета стали специалистами в области ракетно-космической техники. Они принимали
активное участие в научных исследованиях, проектировании и создании лучших в мире ракет-носителей и космических кораблей.
Своим высококвалифицированным трудом они внесли большой вклад в развитие отечественной космонавтики, 40-летие которой
мы отмечаем в этот году. Трудолюбие, тягу к знаниям и оптимизм ваши ученики унаследовали от Вас, дорогие учителя.
В труднейшие послевоенные годы и в нынешнее лихолетье Вы не жалели сил, чтобы с честью выполнить свой высокий Долг
Учителя!
От всей души желаю Вам здоровья и успехов в воспитании следующих поколений хороших людей и классных
специалистов, в том числе и в области космонавтики.
Первый вице-президент Академии космонавтики, академик, доктор
технических наук, профессор, заслуженный деятель науки РФ. В.П.Сенкевич.
Узлов Іван Герасимович.
Видатний діяч науки і техніки, доктор технічних наук, професор.
Уважаемые Ирина Анатольевна и педагогический коллектив школы!
Сердечно поздравляю Вас с юбилеем родной школы, искренне желаю крепкого здоровья, житейских радостей и больших успехов в подготовке молодого поколения. Пусть Ваш благородный труд
завершится хорошими знаниями воспитанников школы, их мужественным характером, способными обеспечивать им надежную и плодотворную работу в наших новых довольно сложных условиях. С глубокой благодарностью вспоминаю свои школьные годы, уважаемых
учителей, давших мне прекрасные знания, воспитавших трудолюбие, целеустремленность. Все это обеспечило возможность учебы в Днепропетровском металлургическом институте, инженерной работы на Константиновском металлургическом заводе и научной
деятельности в Институте черной металлургии. Заложенные в школе основы и приобретенный на этой основе большой жизненный опыт, позволили мне плодотворно трудиться в области металлургической науки. Мною были подготовлены и защищены кандидатская и
докторская диссертации, получена Государственная премия СССР и премия Совета Министров СССР. За разработку и внедрение крупного комплекса научно-технических программ мне присвоено звание Заслуженного деятеля науки и техники Украины. За подготовку
научных кадров присвоено ученое звание профессора. Очень сожалею, что не смогу присутствовать на вашем прекрасном юбилее. Поэтому еще раз хочу выразить руководству школы и учителям
(являющимися сегодня по существу подвижниками) свое уважение и пожелать вам и через вас учащимся школы (особенно старшеклассникам) готовить нашу смену грамотными, трудолюбивыми и мужественными людьми – такие специалисты найдут себе достойное
месть в жизни в новых условиях деятельности нашего государства.
С уважением, профессор И.Г.Узлов
Горбачевський Віталій Якович.
Полковник міліції. Начальник Навчально-наукового інституту підготовки кадрів
оперативних служб міліції Національної академії внутрішніх справ України. Кандидат юридичних наук, доцент.
Народився 15 травня 1952 року у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у шахтарській родині.
Після закінчення у 1974 р. Криворізького гірничорудного інституту служив у Збройних силах командиром танкового
взводу, де усвідомив силу і значення чоловічої солідарності, відповідальності за прийняте рішення та підлеглих.
Після армії працював гірничим інженером-маркшейдером шахти Центральна рудоуправління ім. ХХ
партз'їзду, де був обраний комсоргом шахти, секретарем комітету комсомолу рудоуправління. Пізніше був
першим секретарем Жовтневого райкому комсомолу м. Кривий Ріг. З вдячністю і теплотою згадує В. Я. Горбачевський період роботи
у рудоуправлінні ім. ХХ партз'їзду, бо гірняцький колектив по-особливому формує стосунки:
під землею, в забої швидко розумієш, хто є хто.
У 1980 р. переведений до Києва - на роботу у Центральний комітет комсомолу.
З 1985 р. - на службі в органах внутрішніх справ: заступник начальника, начальник Шевченківського районного
управління внутрішніх справ, заступник начальника управління кадрів, начальник центру громадських зв'язків,
заступник начальника Головного управління МВС України м. Києва з кадрів.
З 1995 р. - помічник керівника
Міжвідомчого науково-дослідного центру Координаційного комітету з питань боротьби з корупцією і організованою
злочинністю при Президентові України.
З 1998 р. - у Національній академії внутрішніх справ України: на посадах
начальника факультету підготовки слідчих і криміналістів, начальника навчально-наукового інституту підготовки кадрів
оперативних служб міліції, полковника міліції, доцента. У 1999 р. захистив кандидатську дисертацію.
Віталій Якович видав близько 40 друкованих робіт, серед яких - наукові статті, науково-методичні матеріали,
навчальні посібники, монографія "Вбивство: огляд місця події".
При безпосередній участі В. Я. Горбачевського в
очолюваних підрозділах навчального закладу створені музей криміналістичних експертиз і музей історії оперативних
служб міліції, два електронних тири, психотренінговий комплекс; напрацьовуються нові форми і методики підготовки
спеціалістів для оперативних служб міліції.
Обраний депутатом Солом'янської районної в м. Києві ради.
Кравцова Інна Адамівна.
Народилася 24 жовтня 1967 року в м. Кривому Розі. У 1975 році пішла до першого класу СШ №36.
У 1985 році закінчила 10 класів і вступила за експериментальною програмою до Криворізького державного педагогічного
інституту, який закінчила в 1989 році. З липня 1989 року працювала вчителем української мови та літератури в СШ №62.
У лютому 1990 року була запрошена працювати асистентом на кафедру української мови філологічного факультету КДПІ.
У грудні 1997 року рішенням спеціалізованої вченої ради Кіровоградського державного педагогічного університету імені
Володимира Винниченка на підставі прилюдного захисту дисертації Кравцові Інні Адамівні присуджено науковий ступінь
кандидата педагогічних наук. У грудні 2001 року Рішенням Атестаційної комісії Міністерства освіти і науки України
присвоєно звання доцента кафедри змісту і методики початкового навчання. З лютого 2001 року обрана деканом факультету
безперервної освіти.
В грудні 2003 року обрана заступником директора Інституту безперервної педагогічної освіти при КДПУ.
У червні 2004 року обрана дійсним членом-кореспондентом Міжнародної Слов’янської Академії освіти ім. Я.А.Коменського
(Диплом «0027).
Автор чотирьох підручників і 56 наукових праць у різних ВАКівських виданнях, постійний учасник
міжнародних конгресів, конференцій, симпозіумів у містах Кітен, Софія (Болгарія), Варшава, Сельви (Польща),
Москва (Росія), Тирасполь (Придністров’я), Гродно, Мінськ (Білорусія) та ін. Заміжня, має двох дітей: дочку Аліну
1989 р.н. та сина Олександра 1998 р.н.
Вовченко Віталий Володимирович.
Випускник СШ-36 1959 року. Генерал-майор авіації. Громадський політичний діяч. Народився 14 січня 1942 року в м. Кривий Ріг,
Дніпропетровської області. Пройшов великий життєвий шлях від шахтаря і курсанта авіаційного училища, штурмана корабля до
генерал-майора авіації, члена Воєнної Ради - начальника політвідділу 46-ї повітряної армії ВГК, голови Смоленської міської Ради
і, нарешті, голови обласної ради ветеранів. Свого часу штурман В. В. Вовченко налітав близько трьох тисяч годин, опанував пять
типів літаків Далекої стратегічної авіації. В цивільному житті його політ продовжився багатьма славними справами на благо
смолян. Тричі жителі міста-героя обирали його депутатом Смоленської міської Ради, два скликання Віталій Володимирович був її
головою. Він виступив одним з ініціаторів та головних дійових осіб руху за об’єднання
слов'янських народів, з квітня 2000 року є
головою громадської організації, яка сьогодні називається "Международный Координационный центр "Славянский мир". В привітанні
ювіляру рада ветеранів 46-ї повітряної армії ВГК відзначила: "Ваша мудрість, справедливість, рішучість і високе почуття
обов'язку по праву здобули Вам високий авторитет, визнання і пошану серед товаришів по службі і жителів міста Смоленська, що
знають Вас не лише як талановитого керівника, але і як добру і чуйну людину.
Його ратна служба Вітчизні відзначена орденами
"Красной Звезды", "За службу Родине в вооруженных силах СССР" третього ступеня, багатьма медалями.
Гунько Микола Олександрович.
Випускник 1977 року. У 1984 році закінчив фізтех Дніпропетровського
державного університету. Член міжнародної поліцейської організації. Бригадний комісар Інтерполу.
Голова наглядової ради українського фонду МПА. Нагороджений орденом МПА І ступеня за мужність і професіоналізм,
орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня, медаллю "Защитник Отечества", медаллю маршала Жукова, медаллю "За заслуги
перед Отечеством", "10 лет Интерпола".
Угніч Леонід Минович.
Выпускник 1947 року.
Леонид Минович родился в 1930 г. в селе Недайвода Криворожского района. В 1951 году закончил Херсонский судомеханический техникум, а позднее закончил вечерний факультет кораблестроительного института.
С 1951 по 1992 год работал в г. Севастополе в центральном конструкторском бюро по разработке конструкторско-технологической документации на ремонт, модернизацию, переоборудование и постройку кораблей. Прошел все стадии роста от конструктора 3-ей категории до ведущего конструктора, начальника сектора и последние 23 года был начальником крупного конструкторско-технологического отдела ЦКБ. Занимался разработкой чертежей, технологии, нормативных документов отраслевого и государственного уровня на ремонт крейсеров, эсминцев, дизельных подводных лодок и других кораблей. Руководил по специализации отдела исследованиями в области военного и гражданского судоремонта. Участвовал в разработке проектов кораблей особого назначения. Последний проект корабля, технологию постройки разрабатывал его отдел и Угничу Л.М. пришлось защищать проект в Москве на научно-техническом совете в Министерстве судостроения СССР, был корабль управления украинских ВМС «Славутич». Корабль был построен в г. Николаеве и в настоящее время находится на вооружении ВМС Украины. В составе группы специалистов Угнич Л.М. был в республике Алжир по проектированию завода по ремонту военных кораблей.
К 60-летию Центрального Конструкторского Бюро «Черноморец» авторский коллектив во главе с Угничем Л.М. издал книгу о становлении, развитии и достижениях КБ за 60 лет. Один экземпляр этой книги был подарен музею истории СШ №36 и вызывает большой интерес учителей и школьников, склонных к техническому конструированию.
Солов’янов Анатолій Михайлович, випускник СШ № 36 1968 року.
Народився у 1951 році на Криворіжжі в сім’ї трудової інтелігенції. Батько – Солов’янов Михайло Іванович займав посаду головного бухгалтера будуправління №6 тресту «Кривбасрудбуд». Мати – Ганна Григорівна за фахом медик і працювала фельдшером на одній з найбільших шахт Кривбасу – шахті «Центральна» (нині шахта Ювілейна). Хлопець був єдиною дитиною в сім’ї, проте ніяких преференцій з того не мав. Батьки готували сина до трудового життя. Анатолій добре відчув прозу життя, коли у 1961 році помер батько. Треба було жити, вчитись виживати за будь-яких умов. Добре, що поруч був мудрий наставник, його матір. Ганна Григорівна – учасник Великої Вітчизняної війни з першого дня i до Дня Перемоги – ніколи не втрачала оптимізму. Вона, окрім основної роботи, брала вечiрнi чергування на швидкій допомозі. В такі вечори син приходив до матері на роботу, де й виконував домашнє завдання. Ганна Григорівна була у вихованні сина безкомпромісною, привчала до сумлінної праці і він цілком виправдовував її довіру: вчився Анатолій в школі майже на відмінно, не мав шкідливих звичок, відвідував гурток духових інструментів, а з 1965 року вже був платним музикантом у джаз-оркестрі, де грав з дорослими людьми. Його перша вчителька, Безменова (Дзюбенко) Марія Григорівна, згадувала: «Щороку Толя їздив (спочатку зусиллями матері, потім як музикант) на новорічні свята на Кремлівську ялинку. Бувало, ми тільки на картинці розглядаємо метро, ескалатор, а він розказує нам про них, бо бачив те своїми очима». То слід зауважити, що Ганна Григорівна виховувала у сина бажання досягти чогось більшого, ніж звичайно, що в майбутньому цілком виправдало себе. Можливо, першою ластівкою на тому шляху було його досягнення, коли у 1972 році джаз-оркестр, в якому Анатолій мав партію першої труби, на конкурсі джаз-оркестрів зайняв перше місце в СРСР. Джаз-оркестр виконував симфонію свого керівника – Погорєлова Володимира Костянтиновича.
Послужний список Солов’янова Анатолія Михайловича: 1973 рік – закінчив гірничорудний інститут, будівельний факультет у місті Кривому Розі, працював виконробом на будівництві, секретарем комітету комсомолу. З 1977 року по 17 грудня 1985 року – викладач Криворізького будівельного технікуму, з 1985 року по 1990 рік працював старшим майстром, а потім обіймав посаду директора ПТУ № 28. Слід зазначити, що за короткий час Солов’янов А. М. зумів налагодити роботу колективу і підняв престиж закладу настільки, що про нього заговорили в місті. А сам Анатолій Михайлович готувався до закордонної поїздки, вивчав іноземні мови. Справа в тім, що у школі він вивчав німецьку мову, а, готуючись до поїздки в Анголу, слід було вивчити португальську мову. І він таки її вивчив до досконалого рівня всього за десять місяців у Київському університеті. Очолюючи будівельну кафедру коледжу міста Уамбо, Народної Республіки Ангола, Анатолій Михайлович викладав португальською мовою без перекладача шість предметів за спеціальністю. З 1993 року Анатолій Михайлович почав пробувати свої сили у новій тоді у пострадянському просторі професії – комерційний менеджмент. Тоді цьому не навчали в учбових закладах, прийшлося навчатися по ходу роботи. За короткий час він зробив стрімку кар’єру з пересічного менеджера до відомого у Кривому Розі топ-менеджера, виростив декілька поколінь талановитих менеджерів. В 1995-1997 роках Анатолій Михайлович працював менеджером у новій тоді компанії «Турстрой», нащадок якої сьогодні є складовою частиною величного «Метінвесту».
З 1997 року Солов’янов А. М. директор торгового дому КЦРЗ, пізніше – член наглядової Ради і Голова Ради директорів метизного заводу, що будувався у Кривому Розі.
Нині Анатолій Михайлович перебуває на пенсії.
Солов’янов А. М. – людина талановита і природньо обдарована, хороший організатор. Організаторські здібності у нього виявились ще в юнацькі роки у школі, про що згадує його бувший класний керівник Пініч Галина Григорівна. Він доброзичливий, здатен творити добро, а ще здатен викликати до себе симпатію людей. При бажанні може викликати повну довіру. Він непоступливий, якщо мова йде про його наміри. Вміє ставити цілі і досягати їх. При цьому він переконливий у своїх діях. Вміє бути вдячним. Тримає слово.
Анатолій Михайлович з 1973 року одружений. Його дружина Олена Леонідівна за освітою вчитель початкових класів і дошкільного виховання (СШ № 36 закінчила на рік пізніше Анатолія). Подружжя має двох дітей, трьох онуків. Син Михайло – випускник Києво-Могилянської академії, донечка Ганна – випускниця університету імені Гумбольдта в Берліні.
Анатолій Михайлович хороший сім’янин. Він збудував чудовий дім за власним проектом, що служить фортецею, а швидше сімейним затишком для всієї дружної родини з співучим прізвищем Солов’янови.
Глущенко Георгій Миколайович.
Випускник 1955 року. Закінчив металургійний інститут в м. Запоріжжя у 1960 р. Кандидат економічних наук.
Погуляй І. В.
Кандидат технічних наук.
Кукленко Анатолій Іванович.
Капітан І рангу.
Павлиш Олег Миколайович.
Кандидат технічних наук.
Пініч Леонід Миколайович.
Випускник 1967 року. Пройшов шлях від робітника до директора рудоремонтного заводу.
Баюра В.
Кандидат економічних наук.
Хіміч Л. Д.
Кандидат гідрогеологічних наук.
Болобан В. О.
Очолював міську раду міста Світловодська.
Шаповал С. І.
Ветеран Великої Вітчизняної війни, орденоносець. Заслужений працівник сільського господарства України.
Гурін А. В.
Інженер Обнінського науково-дослідного інституту атомної енергетики.
Голяк А. М.
Очолював авіаційне училище м. Кривого Рогу (1973-1979), а пізніше був заступником начальника Кіровоградської льотної Академії.
Козакова Л. М.
Кандидат економічних наук.
|
